MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Концепція оновлення розділу ІІ Конституції України про права і свободи людини і громадянина

27.06.2013   
Всеволод Речицький
Робочий матеріал для Конституційної асамблеї України (2013)

 

Речицький Всеволод Володимирович

 

 

Концепція оновлення розділу ІІ Конституції України

про права і свободи людини і громадянина

(робочий матеріал для Конституційної асамблеї України - 2013)

 

  1. Конституційне визначення суб’єктивних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина мало б здійснюватися як правовий стандарт для країни, яка потенційно вважає себе членом Євросоюзу. Це має означати, що перетин кордону України західними європейцями не повинен сприйматися ними як суттєве пониження гарантій їх основних прав. Йдеться про запровадження скромного, але надійного європейського стандарту прав і свобод.

 

  1. Для цього права і свободи необхідно подавати у формулюваннях Європейської конвенції 1950 та підписаних Україною факультативних протоколів до них.  Необхідно також додати певні права і свободи з Хартії засадничих прав Євросоюзу 2000 року.

 

  1. При визначенні суб’єктивних прав і свобод слід виходити з того, що в Україні з плином часу збільшуватиметься присутність іноземців. Це стосується не лише туристів (транзитерів), але й осіб, які постійно проживатимуть в Україні, залишаючись іноземцями або апатридами.  Конституційний кодекс прав і свобод має орієнтуватися на визначення статусу іноземців в Україні значно більшою мірою, ніж це має місце сьогодні.

 

  1. Весь комплекс конституційних прав і свобод повинен сприйматися не як сфера деталізованих патерналістських зусиль Української держави, а як простір автономності, «окремішності» індивіда, де він справді сам визначає свої особисті пріоритети і спрямованість зусиль. Інакше кажучи, це має бути простір, в якому людина самостійно обирає стратегію і тактику свого життя і несе пряму відповідальність за свої дії. Загалом, треба покінчити із сприйняттям чинної Конституції як «закону для незаможних».

 

  1. Комплекс конституційних прав і свобод повинен обов’язково містити в собі посилання (в якості принципу або якось інакше) на трискладовий тест, згідно з яким: а) обмеження на здійснення прав і свобод повинні передбачатися виключно в законі; б) такі обмеження повинні точно відповідати легітимним (передбаченим у самій Конституції) цілям; в) їх запровадження у кожному конкретному випадку має бути визнано необхідним у демократичному суспільстві.

 

  1. Конституційний кодекс суб’єктивних прав і свобод повинен містити в собі презумпцію того, що окремі конституційні права, свободи, а також обов’язки стосуються не лише фізичних, але й юридичних осіб. Тому назву відповідного розділу Конституції необхідно змінити, наприклад, на таку: «Права, основоположні свободи, обов’язки».

 

  1. Необхідно також змінити форму конституційного закріплення соціально-економічних прав. Моя пропозиція полягає у тому, щоб визначати ці права за моделлю, яка міститься у Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права людини (1966). У цьому випадку подібні права сприйматимуться в якості програми діяльності уряду на перспективу. Загалом, соціально-економічні вигоди в Україні повинен забезпечувати ринок, і лише у випадку соціально ослабленого стану індивіда не з його вини мають включатися гарантії від держави. Дотримання цих реалістично сформульованих гарантій необхідно вимагати у подальшому в судах.

 

  1. При формулюванні конкретних суб’єктивних прав слід використовувати не лише Європейську конвенцію з прав людини і основоположних свобод (1950), але й підписані від імені України факультативні протоколи до неї. Крім того, необхідно використати основоположні норми Хартії засадничих прав Європейського Союзу (2000), зокрема, положення про непорушність людської гідності, академічну свободу, права молоді, права людей похилого віку тощо. Слід також закріпити заборону обмежень на здійснення свободи слова у сферах науки, літератури та мистецтва, окремо – академічну свободу, а також право на вільне переміщення людей, товарів, послуг і капіталу.

 

  1. У конституційному переліку суб’єктивних прав в свобод свобода слова повинна визначатися не просто як одне з основних прав людини першого покоління, а як головний засіб забезпечення політичної та інтелектуальної свободи – головної ментальної підвалини поступу України, каналу реалізації творчого потенціалу Українського народу. Сенс даного визначення повинен полягати у тому, що свобода слова не може бути обмежена або скасована навіть парламентською більшістю чи референдумом. Фактично це означає переміщення свободи слова у «перед-правовий» і «перед-політичний» (в юридичному сенсі – у перший розділ Основного Закону) простір. Принципові гарантії свободи слова мають міститися уже у першому розділі Конституції України.

 

  1. У формулюваннях суб’єктивних прав, свобод і обов’язків необхідно уникати проявів юридичного максималізму на зразок: «будь-яке насильство над дитиною карається за законом», «кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі» (ці та подібні їм формулювання містяться в чинній Конституції України). З іншого боку, замість конституційної заборони виконувати «явно злочинні розпорядження і накази» (чинна Конституція)  краще заборонити виконання «будь-яких злочинних розпоряджень і наказів» тощо. Не можна також писати, що «ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством» (частина перша ст. 19 Конституції). У тих конституціях, звідки дане положення було переписано, говориться інакше: людина не можна примушувати робити те, що не передбачено законом. Очевидно, що між поняттям «законодавство» і «закон» існує принципова різниця.

 

  1. У кодексі конституційних суб’єктивних прав і свобод необхідно піднести гідність людини, забезпечивши її непорушність реальними конституційними гарантіями (наприклад, відшкодуванням завданих державою збитків за ринковими, а не балансовими цінами; загальним підсиленням «абсолютизму» власності; визнанням права добропорядних громадян на придбання зброї; закріпленням приватної власності на землю тощо).

 

  1. У оновленій Конституції слід суттєво зменшити кількість передбачених чинним Основним Законом загальних обмежень (причин для обмежень), які стосуються реалізації суб’єктивних прав і основоположних свобод. Як відомо, свобода слова (ст. 34 чинної Конституції України) містить в собі 12 конституційних обмежень, що є очевидно неприпустимим (американський юридичний радник проф. Грегорі Стентон, якого запросив в Україну свого часу С.Головатий,   назвав це «мрією тирана»).

 

  1.  Загалом, слід визнати, що нині існуючий у Конституції кодекс прав і свобод людини і громадянина є кодексом суб’єктивних прав і свобод соціалістичної країни…
 Поділитися