MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Проект Закону України «Про вимушених переселенців» (оновлено)

15.04.2014   
Харківська правозахисна група
Виправлена та доповнена версія законопроекту, розробленого ХПГ і спрямованого на захист прав і законних інтересів мешканців Криму та Донбасу, які вирішили переїхати до материкової України. До тексту законопроекту додана пояснювальна записка. Дякуємо всім, хто надав пропозиції та коментарі!

  ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про вимушених переселенців»

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Відповідно до ст. 3 Конституції України «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».

Відповідно до ст. 21 Конституції України «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними».

Внаслідок окупації Криму Російською Федерацією і масових порушень прав людини на території кримської автономії, злочинної діяльності сепаратистських та проросійських терористичних організацій у Донецькій та Луганській областях: вбивств, викрадень, катувань, мародерства, грабежів, збройних нападів на військові частини, державні та комунальні установи, а також на приватні помешкання, внаслідок проведення антитерористичної операції українськими силовими структурами у відповідь на злочинні дії терористів і спричинення терористами бойових дій виникла ситуація масової вимушеної міграції з даних територій.

В таких умовах є необхідним термінове створення спеціального правового механізму для забезпечення прав і свобод вимушених переселенців, гарантування безпеки їх життя та здоров’я і створення рівних умов для реалізації їх прав і законних інтересів.

Даний проект Закону заснований на досвіді країн, в яких виникла ситуація вимушеної міграції і спирається на рекомендації Комісії ООН з прав людини та Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, а також на принципи і норми міжнародного права у цій сфері.

Закон буде релевантний для будь-яких інших ситуацій вимушеної міграції, що можуть виникнути в майбутньому.

2. Мета та завдання Закону

Метою даного закону є забезпечення прав і свобод громадян, які вимушені були покинути місця постійного проживання внаслідок збройного конфлікту, окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини, стихійного лиха, голоду, епідемії чи надзвичайних ситуацій, задля гарантування безпеки їх життя та здоров’я і створення рівних умов для реалізації їх прав і законних інтересів.

Завданнями Закону є надання соціальної допомоги вимушеним переселенцям, сприяння інтегруванню вимушених переселенців в соціальне середовище, в яке вони потрапляють, створення спрощених процедур реєстрації, отримання житла, працевлаштування, відновлення бізнесу тощо.

3. Загальна характеристика та основні положення проекту

Законопроект визначає поняття «вимушений переселенець», права і обов’язки вимушених переселенців, визначає обов’язки органів державної влади та місцевого самоврядування, що стосуються вимушених переселенців, регулює питання, пов’язані з обліком, реєстрацією, розміщенням вимушених переселенців, з відшкодуванням витрат на вимушене переміщення та з компенсацією за втрачене майно, передбачає створення Фонду житла для тимчасового поселення вимушених переселенців, визначає джерела фінансування та відповідальність за спричинену вимушену міграцію.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

В Україні відсутнє правове регулювання в сфері внутрішньої вимушеної міграції, окрім вимушеного переселення, пов’язаного з аварією на Чорнобильській АЕС.

Проект закону розроблено з урахуванням Конституції України, норм міжнародного права та досвіду інших країн, зокрема, він спирається на «Керівні принципи щодо питання про переміщення осіб всередині країни» Комісії ООН з прав людини від 11 лютого 1998 року.

Реалізація законопроекту потребуватиме внесення змін до деяких законодавчих та нормативно-правових актів України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття законопроекту потребуватиме внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України у 2014 році», а його реалізація потребуватиме збільшення видатків державного бюджету для:

·        надання соціальної допомоги вимушеним переселенцям

·        діяльності Міністерства соціальної політики України щодо видачі посвідчень вимушеним переселенцям, створення інформаційного центру та ведення обліку вимушених переселенців

·        створення Наглядової комісії при Уповноваженому ВР з прав людини

·        відшкодування транспортних витрат на вимушене переміщення

·        компенсації втраченого майна вимушених переселенців

·        створення центрів тимчасового розміщення вимушених переселенців,

·        створення Фонду житла для тимчасового поселення вимушених переселенців

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта

Ухвалення Верховною Радою України даного проекту Закону створить спеціальний правовий механізм для забезпечення прав і свобод вимушених переселенців, гарантування безпеки їх життя та здоров’я і створення рівних умов для реалізації їх прав і законних інтересів.

 

        Народні депутати України

 

Проект Закону України «Про вимушених переселенців»

Цей Закон визначає поняття «вимушений переселенець», встановлює економічні, соціальні та правові гарантії захисту їх прав та законних інтересів на території України відповідно до Конституції України, міжнародних договорів України, а також принципів і норм міжнародного права.

Стаття 1. Визначення поняття «вимушений переселенець»

1. Внутрішньо-переміщена особа, або вимушений переселенець (далі – вимушений переселенець) – це особа, яка покинула або залишила місце постійного проживання у результаті, або щоб уникнути, негативних наслідків збройного конфлікту, окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини, внаслідок стихійного лиха, голоду, епідемії чи надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.

2. Вимушеним переселенцем визнається громадянин України, іноземний громадянин чи особа без громадянства, які постійно проживають на законних підставах на території України і змінили місце проживання в межах території України за обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Стаття 2. Особа, яку не може бути визнано вимушеним переселенцем

1. Вимушеним переселенцем не може бути визнано особу, яка не звернулася без поважних причин з заявою про визнання її вимушеним переселенцем протягом 12 місяців від дня вибуття з місця проживання.

Стаття 3. Порядок реєстрації особи вимушеним переселенцем за спрощеною процедурою

1. Особа, яка залишила місце проживання за обставин, що передбачені ч. 1 статті 1 цього Закону, і яка претендує на визнання її вимушеним переселенцем, повинна особисто або через уповноваженого представника звернутися з заявою про визнання її вимушеним переселенцем (далі – заява) до Міністерства соціальної політики України чи його структурних та територіальних органів (далі - Міністерство), за місцем свого нового перебування.

2. Особа, яка претендує на визнання її вимушеним переселенцем, вправі до залишення місця проживання звернутися з заявою до Міністерства за місцем передбачуваного переселення.

3. Особа, яка претендує на визнання її вимушеним переселенцем, вправі до залишення місця проживання звернутися з заявою до Міністерства, зареєструвавши і заповнивши електронну форму на сайті Міністерства за місцем передбачуваного переселення.

4. Рішення про реєстрацію вимушеного переселенця приймається Міністерством протягом трьох днів з дня надходження заяви або протягом одного дня у разі подання заяви шляхом реєстрації електронної форми.

5. Уповноважені особи Міністерства проводять реєстрацію особи і підтверджують її попереднє перебування в одному з регіонів зазначених в «Списку регіонів, що є джерелом внутрішнього переміщення». Список регіонів, що є джерелом внутрішнього переміщення (далі – Список регіонів) визначається Кабінетом Міністрів України

Свідченням того, що особа попередньо проживала в одному з регіонів зазначених в Списку регіонів є реєстрація за місцем проживання, записи про трудову діяльність, записи про військову службу, шкільні записи (атестат), медичні довідки і свідоцтва про володіння майном.

При екстреному масовому переселенні осіб, що покинули місце проживання за обставин, передбачених ч. 1 статті 1 цього Закону, прийом даних осіб здійснюється в порядку, що визначається постановою Кабінету Міністрів України. Реєстрація заяв цих осіб здійснюється негайно.

6. Якщо особа подає достовірні свідчення того, що вона раніше перебувала в одному з регіонів зазначених в Списку регіонів, Міністерство видає або надсилає їй посвідчення вимушеного переселенця. Кожній повнолітній особі видається окремий документ. Відомості про прибулих членів сім’ї, які не досягли вісімнадцяти років, заносяться в свідоцтво одного з батьків.

Форма посвідчення і порядок його видачі визначаються Міністерством відповідно до цього Закону. Посвідчення вимушеного переселенця є підставою для надання особі прав і покладання на неї обов’язків, що передбачені цим Законом.

Відомості про особу, визнану вимушеним переселенцем, і членів її сім’ї надаються (в тому числі в електронній формі) Міністерством, за міжвідомчими запитами органів, що надають державні, муніципальні послуги, запитами підвідомчих державних органів чи органів місцевого самоврядування у зв’язку з наданням державних або муніципальних послуг особі, що визнана вимушеним переселенцем, і членам її сім’ї.

Рішення про реєстрацію особи вимушеним переселенцем є підставою для надання їй гарантій, встановлених цим Законом, та іншими законами і нормативно-правовими актами України.

Відомості про особу, визнану вимушеним переселенцем, і членів її сім’ї надаються (в тому числі в електронній формі) Міністерством, за міжвідомчими запитами органів, що надають державні, муніципальні послуги, запитами підвідомчих державних органів чи органів місцевого самоврядування у зв’язку з наданням державних або муніципальних послуг особі, що визнана вимушеним переселенцем, і членам її сім’ї.

7. У разі, якщо особі, яка претендує на визнання її вимушеним переселенцем, відмовлено в реєстрації її вимушеним переселенцем, їй видається або надсилається повідомлення у письмовій формі із зазначенням причин відмови та порядку оскарження прийнятого рішення протягом десяти робочих днів від дня отримання рішення. Рішення може бути оскаржене у Наглядовій комісії при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини або в судовому порядку.

Стаття 4. Порядок реєстрації особи вимушеним переселенцем за розширеною процедурою

1. Якщо особа не може надати достовірних свідчень про те, що вона раніше перебувала в одному з регіонів зазначених в Списку регіонів, або вона стверджує, що є вимушеним переселенцем з регіону, що не входить в згаданий список через особисті обставини, в такому випадку особа подає розширену заявку, що складається з особистої заяви і свідчень щодо причин, з якої особа вважає себе вимушеним переселенцем.

2. Рішення про реєстрацію особи вимушеним переселенцем за розширеною процедурою приймається Міністерством протягом 30 днів від дня реєстрації заяви незалежно від можливості особи самостійно облаштуватися в даній місцевості.

Міністерство, протягом п’яти днів від дня прийняття рішення видає або направляє повідомлення в письмовій формі про результати розгляду заяви.

3. Посвідчення вимушеного переселенця надається на термін, що визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до ситуації, що спричинила переселення, але не менше ніж на два роки. Органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень вживають заходів, що передбачені статтею 7 цього Закону, щодо забезпечення облаштування вимушеного переселенця та членів його сім’ї на новому місці проживання на території України.

За наявності обставин, що перешкоджають вимушеним переселенцям в облаштуванні на новому місці проживання, термін дії посвідчення вимушеного переселенця продовжується Міністерством, на кожний наступний рік за заявою вимушеного переселенця.

Стаття 5. Права та обов’язки вимушеного переселенця

1. Вимушений переселенець має право:

1) отримання одноразової грошової допомоги на кожного члена сім’ї у порядку і в розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України, але не менше 500 неоподаткованих мінімумів на кожного члена родини;

2) отримання направлення від місцевого Міністерства на проживання в центрі тимчасового розміщення вимушених переселенців за відсутності можливості самостійного визначення місця проживання або місця перебування на території України;

3) сприяння у забезпеченні їх проїзду, перевезення багажу до місця тимчасового поселення в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому малозабезпечені особи (самотній пенсіонер, самотній інвалід, сім’я, що складається тільки з пенсіонерів та (або) інвалідів, самотні батьки (або особа, яка їх заміняє) з дитиною або дітьми у віці до вісімнадцяти років, багатодітна сім’я з трьома або більше дітьми віком до вісімнадцяти років), що отримали свідоцтва про реєстрацію заяви, мають право на компенсацію витрат на проїзд і перевезення багажу від місця реєстрації заяви до місця тимчасового поселення на території України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

4) проживання в центрі тимчасового розміщення вимушених переселенців, отримання харчування за встановленими нормами і користування комунальними послугами відповідно до порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України, до вирішення питання про визнання їх вимушеними переселенцями;

5) медичну допомогу та забезпечення лікарськими препаратами для медичного застосування в медичних закладах відповідно до законодавства у сфері охорони здоров’я.

6) самостійно вибрати місце проживання на території України, в тому числі в одному з населених пунктів, запропонованих йому Міністерством. Вимушений переселенець може відповідно до встановленого порядку проживати в родичів або в інших осіб за умови їхньої згоди на спільне проживання незалежно від розміру займаної родичами або іншими особами житлової площі;

7) за відсутності можливості самостійного визначення свого нового місця проживання на території України отримати у Міністерстві в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, направлення на проживання в центрі тимчасового розміщення вимушених переселенців або в житловому приміщенні з фонду житла для тимчасового поселення вимушених переселенців;

8) на одержання допомоги в забезпеченні їх проїзду і перевезення багажу до нового місця проживання або до місця перебування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому малозабезпечені особи (самотній пенсіонер, самотній інвалід, сім’я, що складається тільки з пенсіонерів та (або) інвалідів, самотні батьки (або особа що їх заміняє) з дитиною або дітьми у віці до вісімнадцяти років, багатодітна сім’я з трьома і більше дітьми віком до вісімнадцяти років) мають право на компенсацію витрат на проїзд і перевезення багажу від місця тимчасового поселення до нового місця проживання або до місця перебування на території України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

9) Вимушений переселенець має право на спрощену процедуру перереєстрації підприємств різних форм власності, що належать йому на правах власності. Спрощена процедура та податкові пільги для таких підприємств визначаються постановою Кабінету Міністрів України

10) Вимушений переселенець має право на переведення активів, перевезення рухомого майна, продаж, здавання в оренду та обмін нерухомого майна, що залишились за попереднім місцем проживання.

2. Вимушений переселенець зобов’язаний дотримуватися встановленого порядку проживання в центрі тимчасового розміщення вимушених переселенців і житловому приміщенні з фонду житла для тимчасового поселення вимушених переселенців;

3. Вимушений переселенець втрачає право на проживання у житловому приміщенні з фонду житла для тимчасового поселення вимушених переселенців при отриманні (придбанні) іншого житла або при завершенні будівництва індивідуального житла, при закінченні терміну посвідчення вимушеного переселенця, а також у разі, якщо він відсутній без поважних причин понад шість місяців.

Стаття 6. Повноваження органів державної влади України, та органів місцевого самоврядування щодо вимушеного переселенця

1. Органи державної влади України та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень:

1) надають вимушеним переселенцям повний перелік населених пунктів, рекомендованих для постійного проживання, та інформацію про умови проживання і про можливості працевлаштування у цих населених пунктах;

2) надають вимушеним переселенцям допомогу при вступі в житловий кооператив, допомогу в індивідуальному житловому будівництві, включаючи надання (придбання) земельної ділянки та придбання будівельних матеріалів у встановленому порядку;

3) надають вимушеним переселенцям, що потребують одержання житлових приміщень, соціальні виплати на їх придбання або оренду. Зазначені соціальні виплати за рахунок коштів державного бюджету надаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

4) сприяють вимушеним переселенцям в організації компактних поселень на території України, в будівництві житла, створенні інженерної, соціальної інфраструктури та робочих місць в місцях компактних поселень;

5) надають в першочерговому порядку самотнім вимушеним переселенцям (пристарілому або інваліду), що потребує постійного догляду, місце у закладі соціального захисту населення;

6) сприяють у влаштуванні дітей вимушених переселенців в державні або муніципальні дошкільні освітні організації та загальноосвітні організації, професійні освітні організації та освітні організації вищої освіти, а також у переведенні їх у першочерговому порядку до відповідних професійних освітніх організацій та освітніх організацій вищої освіти;

7) розглядають звернення в письмовій формі вимушеного переселенця і дають на них відповіді у письмовій формі в порядку та у строки, що визначаються законодавством України.

2. Органи державної влади в межах своїх повноважень:

1) сприяють збереженню єдності сімей вимушених переселенців. У разі якщо вимушені переселенці, не зможуть надати офіційні документальні докази сімейного зв’язку з членами своєї сім’ї, беруться до уваги інші докази, які мають бути оцінені відповідно до законодавства України. Відмова у возз’єднанні сім’ї не може ґрунтуватися виключно на підставі відсутності документів, що підтверджують факт сімейного зв’язку.

2) сприяють у реалізації прав вимушеного переселенця на зайнятість, професійне навчання і додаткову професійну освіту відповідно до законодавства України;

3) реєструють вимушеного переселенця, як безробітного, у разі неможливості його працевлаштування відповідно до законодавства України, незалежно від терміну проживання в даній місцевості на території України;

4) сприяють в отриманні документів, необхідних для відновлення трудового стажу, відповідно до законодавства України;

5) надають вимушеним переселенцям – дітям-сиротам і дітям, які залишилися без піклування батьків, місця в дитячих будинках;

6) сприяють у захисті національних та культурних прав вимушених переселенців;

7) на прохання вимушеного переселенця, надають допомогу у поверненні на колишнє місце проживання.

3. Міністерство, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України:

1) надає вимушеному переселенцю і членам його сім’ї, в тому числі тим, що проживають у центрах тимчасового розміщення вимушених переселенців, житлове приміщення з фонду житла для тимчасового поселення змушених переселенців;

2) бере участь у реалізації заходів щодо забезпечення вимушених переселенців житловими приміщеннями для постійного проживання.

4. Органи виконавчої влади в межах своїх повноважень сприяють вимушеному переселенцю в поверненні залишеного ним на території України майна, що перебуває у його власності. При неможливості повернення майна вимушених переселенців відповідно до законодавства України виплачується компенсація.

5. Органи державної влади та місцевого самоврядування, що допустили на підвідомчій території вимушену міграцію за обставин, передбачених ч. 1 статті 1 цього Закону, спільно з іншими органами державної влади вживають заходів щодо усунення причин виникнення вимушеної міграції.

Стаття 7. Гарантії прав вимушеного переселенця

1. Вимушений переселенець не може бути повернутий проти його волі на територію (в населений пункт), яку він покинув за обставин, передбачених ч. 1 статті 1 цього Закону.

Вимушений переселенець не може бути переселений без його згоди в інший населений пункт.

2. Рішення і дії (бездіяльність) компетентних органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб, повноваження яких стосуються виконання цього Закону можуть бути оскаржені до вищестоящого органу або до суду.

3. Строк подання скарги не повинен перевищувати:

десяти діб – від дня одержання громадянином повідомлення у письмовій формі про прийняте рішення або від дня закінчення місячного терміну після подачі скарги, якщо громадянином не отримано на неї відповідь у письмовій формі;

одного місяця – від дня, коли громадянинові стало відомо про порушення його права.

4. До прийняття рішення за скаргою на відмову у визнанні вимушеним переселенцем, особа, яка подала скаргу, користується правами, передбаченими ч. 1 статті 5 цього Закону.

5. Вимушений переселенець користується всіма правами, гарантованими Конституцією України громадянину України, без жодних обмежень, що могли виникнути внаслідок зміни місця проживання.

Стаття 8. Закінчення терміну дії посвідчення вимушеного переселенця та визнання його недійсним

1. Посвідчення визнається недійсним:

1) при припиненні громадянства України;

2) при виїзді вимушеного переселенця на постійне місце проживання за межі території України;

3) у зв’язку із закінченням терміну дії відповідно до ч.3 статті 4 цього Закону.

2. Посвідчення визнається недійсним в разі, якщо його власник навмисно повідомив неправдиві дані або подав завідомо фальшиві документи, що послужили підставою для визнання його вимушеним переселенцем.

3. Рішення про визнання посвідчення недійсним приймає Міністерство. Повідомлення про визнання посвідчення недійсним із зазначенням причин та порядку оскарження направляється цій особі протягом трьох днів від дня прийняття рішення.

4. У разі закінчення терміну дії або визнання недійсним посвідчення вимушеного переселенця ця особа зобов’язана звільнити житлове приміщення, надане їй з фонду житла для тимчасового поселення вимушених переселенців.

5. Визнання посвідчення недійсним у зв’язку з повідомленням особою неправдивих даних або у зв’язку з поданням нею завідомо фальшивих документів є підставою для витребування коштів, витрачених на проїзд, провезення багажу, утримання та облаштування даної особи.

6. Особа, посвідчення якої визнано недійсним у зв’язку із причинами зазначеними у ч. 1 Статті 8, зберігає право на отримання компенсації за втрачене майно відповідно до ч. 4 статті 6 цього Закону.

Стаття 9. Основні напрямки роботи Міністерства соціальної політики України з вимушеними переселенцями

1. До основних напрямків роботи Міністерства з вимушеними переселенцями відносяться:

1) Інформування вимушених переселенців щодо їх прав та обов’язків через створення інформаційного центру для вимушених переселенців з «гарячою лінією» і веб-сторінкою, на якій можна заповнити анкету вимушеного переселенця і одержати всю необхідну інформацію.

2) прийом вимушених переселенців, надання їм посвідчення вимушеного переселенця, ведення обліку вимушених переселенців, надання їм допомоги в облаштуванні та всебічна їх підтримка в межах своїх повноважень.

2. Міністерство координує діяльність органів виконавчої влади з проблем вимушених переселенців.

Стаття 10. Фонд житла для тимчасового поселення вимушених переселенців

1. Фонд житла для тимчасового поселення вимушених переселенців (далі – фонд житла) призначений для проживання вимушених переселенців протягом терміну дії посвідчення вимушеного переселенця. До фонду житла належать будинки, квартири, гуртожитки, інші житлові приміщення.

2. Будівництво (придбання) житлових приміщень для тимчасового поселення, їх експлуатація та використання за призначенням здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Використання приміщень, орендованих Міністерством, для тимчасового поселення, здійснюється на основі договору оренди з власником майна.

3. Створення фонду житла є витратним зобов’язанням України.

Фонд житла, за винятком орендованого, є державною власністю і знаходиться в оперативному управлінні Міністерству.

Житлове приміщення з фонду житла може передаватися у власність органам місцевого самоврядування із збереженням за Міністерством права заселення його вимушеними переселенцями на основі договору.

4. Житлове приміщення з фонду житла надається сім’ї вимушеного переселенця в порядку черговості, яка встановлюється Міністерством.

5. Житлове приміщення з фонду житла не підлягає приватизації, обміну, бронюванню, здачі в оренду або суборенду.

 Стаття 11. Джерела фінансування витрат на приймання та облаштування вимушених переселенців

1. Заходи щодо забезпечення прийому, проїзду, розміщення та облаштування вимушених переселенців, встановлені положеннями підпунктів 1, 3, 4 ч.1 1 статті 5, підпункту 4 ч. 1, підпунктів 1 і 2 ч. 3 статті 6 цього Закону, є видатковими зобов’язаннями України.

Забезпечення інших соціальних прав і гарантій вимушених переселенців є витратним зобов’язанням України, муніципальних органів відповідно до їх компетенції щодо забезпечення соціальних прав і гарантій громадян України.

Органи державної влади України і органи місцевого самоврядування мають право встановлювати витратні зобов’язання, відповідно, України і муніципальних органів щодо сприяння розміщенню та облаштуванню осіб, які подали заяви про надання їм посвідчення вимушеного переселенця.

2. Область України, на підвідомчій території якої вимушену міграцію за обставин, передбачених ч. 1 статті 1 цього Закону, і територію якого покинули особи, визнані вимушеними переселенцями, компенсує витрати на приймання та облаштування зазначених осіб відповідно до законодавства України.

3. У випадку, коли вимушена міграція за обставин, передбачених ч. 1 статті 1 цього Закону спричинена військовою агресією іншої держави, військовим вторгненням чи анексією території України, і цю територію покинули особи визнані вимушеними переселенцями, держава-агресор компенсує витрати України на приймання та облаштування зазначених осіб відповідно до норм міжнародного права.

Стаття 12. Порядок реєстрації місця проживання вимушених переселенців

1. Вимушені переселенці, які мають документи, що підтверджують право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, або згоду власника/співвласників житла, наймача та членів його сім’ї на реєстрацію місця проживання, реєструються органами Державної міграційної служби України. Відомості про реєстрацію місця проживання вимушеного переселенця за його заявою вносяться до паспортного документа шляхом проставлення в них штампу реєстрації місця проживання особи або до довідки про реєстрацію місця проживання або місця перебування, що підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи та є достатньою для реалізації всіх прав та виконання дій, які пов’язані з місцем проживання.

2. Вимушені переселенці, які не мають документів, що підтверджують право на проживання в житлі, мають право бути тимчасово зареєстрованими за адресою територіальних органів Міністерства в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає фактичному місцю проживання вимушеного переселенця. Міністерство та його територіальні органи надають відповідні дані до органу Державної міграційної служби України, який реєструє тимчасове місце проживання вимушеного переселенця. Відомості про реєстрацію тимчасового місця проживання вимушеного переселенця за його заявою вносяться до паспортного документа шляхом проставлення в них штампу реєстрації місця проживання особи або до довідки про реєстрацію місця проживання або місця перебування, що підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи та є достатньою для реалізації всіх прав та виконання дій, які пов’язані з місцем проживання.

3. Довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування вимушеного переселенця надає право особи за його заявою отримати відповідний штамп реєстрації місця проживання особи у паспортному документі.

4. Вимушені переселенці при реєстрації місця проживання або місця перебування зберігають реєстрацію місця проживання на території, яку вони вимушені були покинути або залишити.

5. Державна міграційна служба для реєстрації місця проживання вимушеного переселенця не вправі вимагати довідки, або будь-які інші документи, що мають видаватися на території, яку вимушений переселенець покинув або залишив. У разі втрати паспортних документів через обставини пов’язані з вимушеним переселенням, для отримання довідки про реєстрацію місця проживання або місця перебування Державною міграційною службою вивчаються інші документи та прямі і непрямі докази вимушеного переселення: фото, відео і аудіо записи з території, з якої виникла вимушена міграція, проїздні документи, квитки платіжні чеки тощо.

Стаття 13. Діяльність Наглядової комісії з питань вимушених переселенців при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини

1. До складу Наглядової комісії з питань вимушених переселенців (далі – Наглядової комісії) при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (далі – омбудсмана) входять представники секретаріату Уповноваженого з прав людини, Народні депутати України, представники громадськості, у тому числі вимушені переселенці.

2. Склад Наглядової комісії затверджує Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

3. Наглядова комісія:

1) розглядає подання осіб, яким відмовлено у реєстрації особи вимушеним переселенцем протягом 30 днів від дня отримання подання;

2) контролює діяльність Міністерства та інших компетентних органів державної влади та місцевого самоврядування, має доступ до всієї документації, надає рекомендації з питань вимушених переселенців

3) Вирішує спірні питання щодо реєстрації, поселення, працевлаштування вимушених переселенців та інші.

3. Рішення Наглядової комісії може бути оскаржене в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

Стаття 14. Взаємодія органів виконавчої влади, та органів місцевого самоврядування з громадськими об’єднаннями з надання допомоги вимушеним переселенцям

1. Органи виконавчої влади України і органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень відповідно до законодавства України забезпечують дотримання прав і законних інтересів громадських об’єднань, що займаються проблемами вимушених переселенців, надають їм підтримку в діяльності з облаштування та у вирішенні проблем зайнятості вимушених переселенців.

2. Громадські об’єднання, які надають допомогу вимушеним переселенцям, за їх згодою можуть залучатися до розробки пропозицій щодо основних напрямів державної політики в галузі вимушеної міграції, а також до розробки проектів компактного облаштування та зайнятості вимушених переселенців.

3. Питання, що зачіпають інтереси громадських об’єднань у передбачених цим Законом випадках, вирішуються органами державної влади та органами місцевого самоврядування за погодженням з громадськими об’єднаннями.

4. Контроль за діяльністю громадських об’єднань, які надають допомогу вимушеним переселенцям, здійснюється відповідно до законодавства України.

5. При Міністерстві та інших компетентних органах державної влади та місцевого самоврядування можуть створюватися громадські наглядові ради у справах вимушених переселенців, до яких можуть увійти громадяни України, у тому числі вимушені переселенці, представники громадських організацій, експерти.

4. Громадські наглядові ради у справах вимушених переселенців контролюють діяльність Міністерства та інших компетентних органів державної влади та місцевого самоврядування, мають доступ до всієї документації, надають рекомендації щодо питань вимушених переселенців.

Стаття 15. Міжнародне співробітництво з проблем вимушених переселенців

1. Україна укладає з іноземними державами міжнародні договори з проблем вимушених переселенців, у тому числі міжнародні договори в галузі захисту громадських, політичних, соціальних, економічних, культурних та інших прав, а також захисту законних інтересів вимушених переселенців.

2. Україна співпрацює з міжнародними організаціями з проблем вимушених переселенців, у тому числі міжнародні в галузі захисту громадських, політичних, соціальних, економічних, культурних та інших прав, а також захисту законних інтересів вимушених переселенців.

3. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 16. Відповідальність за порушення цього Закону

Особи, винні у порушенні цього Закону, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.


Дивись також
ПРАВОВА ОЦІНКА МАТЕРІАЛІВ ЩОДО ЗАКОНОДАВЧОЇ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ ПИТАННЯ ВИМУШЕНИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ

 Поділитися